«Ми втекли з одного пекла в інше»

Людмила Яківна виїхала зі старенькою мамою, яка пережила Другу світову війну, з Оріхова в Запоріжжя. Однак і тут вони не почуваються у безпеці

Мені 65 років. Я з міста Оріхів Запорізької області. У мене є донька, онуки і мама, яку я вивезла з-під обстрілів. Вона - колишній вчитель початкових класів. 

Спочатку не вірилося в те, що настала війна. А коли у нас почалися обстріли і коли двоюрідна сестра скинула мені фото того, що залишилося від її будинку в Маріуполі, сумнівів не залишилося. 

Доньку з меншою внучкою відразу відправила з Оріхова. Чотирирічна онучка сказала: «Я не картопля – у підвалі жити не буду. Бабусю, я хочу, щоб ти зранку відводила мене в садочок, а потім забирала». Але дитсадок розбомбили. Старша внучка живе з чоловіком в Томаківці, працює лікарем. 

Мама довго не погоджувалася виїжджати. Вона пережила Другу світову війну і навіть не думала, що застане ще одну. Тільки коли на початку квітня почалися дуже активні обстріли, вона дала згоду. Без неї я б не поїхала. Вона перенесла три інсульти, тому потребує допомоги.

Я замовила автомобіль до міськради, а звідти мали вирушати автобуси. Коли ми туди під’їхали, почався обстріл. Мама навіть на милицях ледве ходить. Її з великими труднощами відвели у підвал, а потім з не меншими труднощами вивели й посадили в автобус. Нас супроводжували військові. Ми виїхали 22 квітня, якраз за день до Великодня. Зараз знаходимося в Запоріжжі. Тут у мене є друзі та колишні колеги. Сюди ми приїхали маже без нічого. Нам допомагали і знайомі, і незнайомі люди. Це мене дуже приємно вразило.

В Запоріжжі люди також страждають, є загиблі. Виходить, що ми втекли з одного пекла в інше. Але в Оріхові ще гірше. Немає ні води, ні світла, ні газу, все розбите. У маминій квартирі вікна посипалися. Я їздила туди, щоб забити їх плівкою. Винесла з квартири 15 відер скла.

Спочатку я гуманітарну допомогу не отримувала, бо були величезні черги. Я не могла залишити маму надовго одну. А тепер все добре: записують на конкретний день і час. Я можу прийти і відразу забрати пакунок.

Хочеться, щоб усі повернулися додому, щоб робота була і щоб відбудували наш Оріхів.