Історії, які ви нам довірили
Мені 18 років, проживав в селі Кленове біля Бахмута Донецької області, вчився у Лимані, також Донецької області. Я був в гуртожитку. Прокинувся, сусіди по кімнаті кажуть: «Війна!» Я поліз в новини, потім зателефонував родичам. Потім на практиці був.
Пішов в нічну зміну на станцію - там ще тихо було, нічого ще не літало. Згодом прийняв рішення приїхати додому в село, а потім взагалі виїхав з Донецької області.
Подумав, що потрібно виїжджати - дуже неспокійно вже у нас було. Вже просто поруч росіяни були. Думали, що пересидимо, але нічого не закінчувалося.
Запам’ятав, як сестра з Харкова телефонувала і сказала, що обстріл дуже сильний був.
Зараз ми виїхали, знаходжусь в Кривому Розі. Тому що тут безпечно і недалеко від нас.
Коли ми виїжджали, все ще було по-мирному. Це вже потім там стало дуже неспокійно. Ми виїжджали своїми силами на автомобілі. Забирали тільки кота. Виїжджали двома машинами, в другій машині були ще люди з Попасної.
Роботу втратили всі, дім, рідний край втратили. Рідні всі виїхали. Всі поруч, всі - тут.
Знаю, що війна закінчиться нашою перемогою, і відновленням наших територій.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
