"Ми вдруге втратили свої домівки і не знаємо, чи повернемось колись"

Доброго дня, Св. Миколайчик! Звуть мене Іван. Я уже не маленький хлопчик, мені 17 років учень 11- го класу. Я уже задивляюсь на дівчаток. Але я, як і малюки, і досі полюбляю солодощі і кожного року ми з меншою сестричкою чекали і чекаємо від тебе маленьке "чудо". Може ця казка буде остання у моєму житті, бо через рік я стану дорослим і попрямую у нове, недитяче життя. Зараз ми відчуваємо себе некомфортно, бо нема рідного запаху своєї домівки, яку нам прийшлось лишити через війну. Нема поряд мами й тата, які вірні своїй країні.

З 2014 року ми вдруге тікали від воєнних дій і маємо з сестричкою статус дитя війни. Ми вдруге втратили свої домівки і не знаємо, чи повернемось колись... Я розумію, що смішно,- мені, дорослому юнаку просити подарунок у Миколайчика.. Але я прошу тільки про одне - допоможи, підніми своє військо Ангелів проти зла, проти ворога, допоможи нашому народу здобути мир і злагоду, допоможи нам, новому поколінню віднайти надію на світле майбутнє нашої країни і нашого молодого покоління. Принеси нам Чудо, принеси нам спокій і дай наснаги нашім воїнам і нашому народу з честю пережити ці непрості часи.