Історії, які ви нам довірили
Ми - з міста Дружківка. Я була приватним підприємцем, чоловік працював на заводі.
Ми прокинулися від вибухів що лунали, потім збирали речі. Було страшно, паніка була. Я хотіла відразу виїхати, а потім трошки заспокоїлася. В місті теж була паніка. Всі скуповували продукти, не було де кошти зняти, були перебої зі зв’язком.
У нас дитина маленька, тому ми виїхали з міста, коли почалися обстріли. Коли літали ракети над головою, і мені було дуже страшно, що дитина моя може загинути, а я нічого не можу зробити.
Ми в підвалі ночували, потім прийшлося виїхати. Коли приїхали в Дніпропетровську область, ми були вражені, скільки там всього є, бо у нас майже нічого вже не було.
Мене приємно вразила єдність людей. Коли нас підтримували люди, яких ми взагалі не знали, це мене дуже вразило.
Ми зупинились у Полтаві, тому що не хотілося їхати дуже далеко від дому, і ще тут були знайомі, які нас на перший час прихистили. Хоча важко було морально.
Я вірю, що переможе Україна, і все буде добре.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
