Історії, які ви нам довірили
Щасливе життя Наталі та її сім’ї війна вмить перетворила на справжнє пекло. Через два місяці вона все ж таки вивезла дітей в безпечне місто, але вони ніяк не можуть звикнути жити на чужині
До війни моє життя було прекрасне. Ми кожен день раділи нашому життю в нашому чудовому містечку. Особливо я згадую наші прогулянки у лісі з моїми дітками й нашим собакою. А тепер туди летять снаряди й міни.
Перші два місяці війни ми ще знаходилися вдома під постійними обстрілами. Було дуже лячно, ми вже не могли нормально спати: діти боялися, і ми теж.
Ніколи не забуду, як рядом падали снаряди, а ми сиділи у підвалі, діти плакали.
Ми вирішили залишити домівку і поїхати шукати порятунок до міста Павлоград. Переїзд був дуже важким, особливо – морально. Ми, мабуть, ніколи й не адаптуємось, бо кожен день згадуємо дім. У думках ми залишилися все одно вдома.
Гуманітарну допомогу отримати нелегко з малою дитиною, бо черги вистоювати дуже важко.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
