Історії, які ви нам довірили
Я працювала вчителькою у Маріуполі. В перші дні війни працювала дистанційно, навіть не могла подумати, що таке станеться. Мені було дуже страшно, я була сама з двома дітьми. Місяць ми просиділи під обстрілами. Нам не хотілось залишати наш будинок, ми чекали на допомогу.
Найстрашнішими були удари авіабомб. Сам літак ми не чули, а чули звук бомби, яка летить.
У нас не було їжі - ми ходили по приватному сектору і просили продуктів в обмін на порошок.
Одного разу ми йшли за водою і бачили трупи людей.
Виїжджали двома родинами, навіть взяли з собою хом’ячка. Обабіч дороги лежали частини тіл людей. Мої діти це бачили на власні очі.
Ми врятувались, але я хочу додому. У мене там було щасливе життя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
