«Ми прокинулися від звуків вибухів: росіяни вдарили по аеродрому»

Мені 68 років. Маю дружину, сина, доньку, внуків, тестя. Ми жили у Краматорську. 24 лютого прокинулися від звуків вибухів: росіяни вдарили по аеродрому, трішки зачепили місто. Ніколи не міг подумати, що люди можуть таке коїти. Хоча важко назвати людьми тих, хто руйнує населені пункти і вбиває їхніх жителів.

Дружина з донькою виїхали в Полтаву першого квітня. А ми – п’ятого. Згодом донька з онуками поїхала в Норвегію. Вони досі там. Нас з дружиною не радує те, що рідні так далеко. Добре, що є відеозв’язок.

У Полтаві нам допомагає місцева адміністрація і Фонд Ріната Ахметова. А сьомого грудня минулого року я звертався по допомогу у фонд Карітас.

Я зараз у Краматорську: приїхав подивитися на будинок тестя та квартири доньки й сина. Поки що все нормально. Хочеться спокійно дожити свій вік.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/