Історії, які ви нам довірили
Разом із родиною Олена жила в Києві в квартирі на 11 поверсі. Батько працював лікарем. 23 лютого ввечері з лікарні виписали всіх пацієнтів. Але те, що це пов'язане з війною, дівчина не розуміла.
"Наша квартира неподалік від великої кільцевої дороги. Чула, як їхали машини. Дуже перелякалася. Думала, якщо о 04:00 не почнеться війна, то вона буде завтра. Але за годину стався вибух. Над будинком пролетів російський винищувач", - згадує жителька Києва Олена.
Батько залишився в лікарні. Олена з мамою та бабусею виїхали на дачу. "На заправці було десь 40 машин. Почалася тривога. Думали, на нас покидають бомби. Не знали, куди їхати. На дачі чули прильоти. Снаряди потрапили в склад із боєприпасами у Василькові. Вибухи були весь день. Сіре небо. Детонації були 4 дні. Дуже гучно і перед 8 березня. Я не розуміла, що таке "правило двох стін". Із котом стала у кут кімнати. Було дуже холодно.
Запасів вистачало на три тижні. Їли мало. Не розуміли, на скільки це затягнеться", - розповіла Олена.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
