Сім’я Юлії Валеріївни на собі відчула всю жорстокість росіян під час обстрілів Харкова
Ми жили у Харківській області у селі Великі Проходи. Коли все тільки почалося, ми з дитиною та чоловіком відразу поїхали у Харків до мого батька. У місті ми день просиділи у будинку, поки не почали обстрілювати наш район.
Ми були вимушені перейти в підвал і там переховувались понад місяць. Було дуже було страшно, коли поруч з нами прилітали ракети. На щастя, їжу нам щодня привозили волонтери, вони також намагались допомогти з ліками.
Згодом ми вирішили виїхати з Харкова у Полтавську область, а далі я з дитиною виїхала у Польщі. Наразі ми вже повернулись в Україну, і моя сім’я знову разом, тільки батька я не бачила пів року.
До початку війни я була в декреті, але зараз шукаю роботу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.