"Ми подолали страх і пішли назустріч до перемоги"

Стрижеус Софія

Озерецька гімназія Вараської міської ради, 9 клас

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бенза Жанна Михайлівна – вчитель української мови та літератури

Війна. Моя історія.

Війна породжує страх, горе та смерть, і це неможливо змінити. Ворог невпинно знищує інфраструктуру та мирне населення. Путін розв’язав війну, і дуже складно повірити, що це відбувається в наш час. В день, коли почалася війна, 24 лютого 2022 року, я не пішла до школи. Ранок почався звісткою про війну і ми втратили спокій та можливість жити, як раніше, назавжди. Будні заповнили бігання по бомбосховищах та острах, що, мов той звір, тримав нас в лещатах зранку до пізньої ночі, не відпускаючи.

Мій страх відзеркалювався на обличчях батьків. Я не знаходила порятунку у спокої — його не було. Мама приготувала тривожну валізу і не випускала телефон з рук, ніби він міг нам чимось допомогти. З цієї хвилини прийшло усвідомлення: війна. Страшне слово без розуміння майбутнього, що збиває з пантелику. Слово, що породжує відчуття небезпеки та відчаю. 

Моє життя та життя родини докорінно змінилося. Ми подолали страх і пішли назустріч до перемоги, адже віра в незалежність рідної України наповнювала серця вірою та впевненістю. 

Минуло майже два роки війни. Минув страх бездіяння, а натомість поселилася гордість за свою країну, за героїв, які щоденно боронять нашу землю від кровожерливого звіра-окупанта — росії.

Українці щоденно жертвують свої кошти на благодійність. Ми з родиною надіслали кошти на берци, теплу форму, бафи, бронежилети та шоломи. Мільйони людей кожного ранку зазирають на сторінку Сергія Притули аби зрозуміти актуальність потреб для ЗСУ. Замість того, щоб ховатися і боятися, українці донатять на дрони, байрактари, квадрокоптери. Захоплююсь героями війни. Серед них співоча пташечка, яка є моєю землячкою. 

Російські ракети обстрілюють завод «Азовсталь», чути вибухи, а на їхньому фоні бринить ніжний дівочий спів. Пташечка, 21-річна парамедикиня з Тернополя, яка надавала допомогу пораненим. Коли російські війська почали штурмувати Маріуполь, вона потрапила в укриття до «Азовсталі». Розлетілися Україною пісні у виконанні Катерини Поліщук, пташечки, яка у будь-якій ситуації розправляє крила та не дає себе зломити. Щира усмішка, солов’їний голосочок завоював серця мільйонів українців, які вболівали за дівчину та чекали на її визволення з полону. Пташка стала співочим символом вільної та незалежної України, втіливши нескорений дух та стійкість характеру під час війни.

Співати Катя любила з дитинства, співала завжди українською, бо любов до пісні прищепила мама, мріяла пов’язати життя з музикою. Дівчина здобула омріяний фах та збиралася стати співачкою.

Інколи життя заводить людей зовсім в інші історії, а потім видається, що саме в цьому їхнє призначення. Пташечка мала допомагати людям. Спочатку волонтерила, потім отримала медичну освіту і, не роздумуючи, пішла на війну. Катя завжди приймала виважені рішення, тож перший її крок був піти на Схід. Пташечка говорить, що лише зірки згоряють, а Україна буде жити вічно. Вірить у перемогу ЗСУ, у власні сили. Чотири місяці полону. Прекрасна та незламна пташка витримала та опинилася на волі. Літай, літай, пташко! Життя не зможе підрізати твої крила, тому що ти всесильна! Співай для усього світу, нехай бринить твій голос, розповідаючи правду про влаштований росієї геноцид. Зараз українська мова — не лише символ національної ідентичності та громадянської позиції, а й інструмент боротьби з ворогом. Боронити свою країну від агресора можна не лише зброєю, а й словом.