Ми перебуваємо в чужому місті серед чужих людей. Винаймаємо житло, бо жити на 15 поверсі у Харкові страшно. Втратили багато майна, роботу, засоби до існування, друзів і все, що було цінне колись - до війни. Найважче дітям. Вони не розуміють, чому все зруйновано? Чому немає школи, від неї залишилась лише драбина в небо, чому вже другий рік їх друзі розкидані по всьому світу? Загалом дуже багато цих "чому", які так і залишаються без відповіді...
Найбільше вразили та шокували ворожі літаки, численні вибухи, розтрощені будинки в самому серці міста та загибель цивільних людей.
Також зіткнулися з нестачею їжі - в магазинах була лише червона риба деякий час.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.