Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ірина Таран

"Ми не знаємо, що з більшістю наших підопічних"

переглядів: 27

До початку повномасштабного вторгнення Росії до України в Запорізькій області повноцінно функціонували 10 інтернатних установ соціального захисту населення, в яких перебувало 2,4 тисячі підопічних. Серед них: два – геріатричні пансіонати, 7 – психоневрологічних інтернатів та один дитячий будинок-інтернат. Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» дізнався, що відомо про заклади Запорізької області, які вже понад рік перебувають під російською окупацією.

За інформацією начальниці відділу департаменту соціального захисту населення Запорізької ОВА Ірини Таран, на сьогодні на окупованій території області опинилися Михайлівський психоневрологічний інтернатБердянський геріатричний пансіонатОрловський психоневрологічний інтернат та Преславський психоневрологічний інтернат. За останньою звітною інформацією, у закладах перебували 1013 підопічних.

«Про Михайлівський ПНІ я можу сказати, що виконувача обов’язків директора цього закладу окупанти викрадали. Десь три дні його утримували. Він не погодився на співпрацю і його «депортували» на підконтрольну владі України територію. Зараз він перебуває у нас в департаменті, він продовжує працювати разом з 14 працівниками цього закладу, які відмовились йти на співпрацю з ворогом та мали змогу виїхати з тимчасової окупації до Запоріжжя», – повідомила Таран.

«Керівники Преславського та Орлівського інтернатів з 1 вересня 2022 року перейшли на бік агресора. З того часу ніякого зв’язку у нас з ними немає. Офіційну інформацію звідти ми більше не отримували. Є припущення, що ці заклади продовжують працювати, і підопічні залишилися там», – каже посадовиця.

«У Бердянському геріатричному пансіонаті діючий керівник установи категорично відмовився йти на співпрацю з окупаційною владою і вони його відсторонили від управління пансіонатом. Колаборанти на його місце призначили свою людину. Ми не знаємо, що з більшістю наших підопічних. Оскільки цей пансіонат не був закритого типу, підопічні, які там перебували, могли вільно виходити за територію. Через ці причини деяким пацієнтам вдалося самостійно виїхати, про що нам повідомляли відповідні служби. Хтось з них поїхав на захід України, хтось – за кордон», – зазначила Таран.

Ми не знаємо, що з більшістю наших підопічних

Комунальна установа «Бердянський геріатричний пансіонат», архівне фото

За її словами, підопічних цих інтернатів організовано не встигли евакуювати.

«На жаль, через інтенсивні бойові дії, швидкий розвиток подій, окупацію та відсутність «зеленого коридору» (шлях для евакуації – ред.), ми не мали можливості евакуювати наших підопічних. Поки була можливість, ми ними опікувалися, підтримували зв’язок з установами, намагалися доставляти гуманітарну допомогу, ліки. Зараз ми проводимо всі необхідні заходи, щоб після деокупації цих територій повернути всіх наших підопічних та розмістити їх у більш безпечних місцях», – повідомила очільниця відділу департаменту соцзахисту.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Запорізька область 2022 2023 Текст Історії мирних жінки чоловіки переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення внутрішньо переміщені особи перший день війни окупація
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій