"Ми не залишаємо одне одного в біді, бо ми один народ, одна велика родина"

Гламазда Аріна

учениця 9-А класу В.с.п. «Науковий ліцей міжнародних відносин П-Ш ступенів Університету митної справи та фінансів, м. Дніпро

Вчитель, що надихнув на написання есе - учителька української мови та літератури Усачова Дар’я Євгенівна

ЕСЕ НА ТЕМУ: «МОЯ УКРАЇНА»

Мені, звичайно, є багато чого сказати про мою країну. Україна – це не просто країна, це місце, яке має різні звичаї й традиції, гарну живописну природу та понад 43 мільйони неповторних людей. Незважаючи на «різність» кожного з нас, ми маємо спільні традиції. Щозими ми збираємося всією країною і йдемо колядувати й щедрувати, а навесні ми смажимо млинці на Масницю й святкуємо   Великдень. 

Також нас, українців, оточує дуже гарна природа. Такі місця, як-от: Карпатські і Кримські гори, Чорне і Азовське море, хвойні і листяні ліси, річки, озера, дуже живописні степи та полонини, де мешкають дуже багато різноманітних птахів та тварин, – нікого не можуть залишити байдужим. Також на нашій Батьківщині дуже родюча земля та багато корисних копалин, яких немає в інших куточках світу.

А як же без неймовірної культури України? Наші вишиванки, українські пісні, книжки, наша традиційна кухня. Це ті речі, які ніхто не зможе створити, крім нас. Ніхто не зможе приготувати такий смачний борщ чи вареники, бо справжній рецепт тільки у нашому українському серці.

Наша країна дійсно передова. Інноваційні технології, розроблені нашими вченими, дивують увесь світ. Чого лише вартує «Дія»? Звичайно, це не машини, що літають, але ж у жодній країні світі не існує аналогічного проєкту «Держава у смартфоні». 

Але найголовніше і найцінніше в Україні – це люди. Найдобріші люди, які готові прийти усім на допомогу. Особливо це видно зараз, під час повномасштабного вторгнення. Поділитись своїм житлом із тими, хто залишився без даху над головою, забрати до себе усіх домашніх тварин, які були полишені з різних причин, організовувати волонтерські центри, які функціонують і сьогодні, –  це все про українців. Ми не залишаємо одне одного в біді, бо ми один народ, одна велика родина. Нас захищають бійці ЗСУ на фронті, а ми допомагаємо їм в тилу. Попри війну ми залишаємось тут, в Україні, адже це наш дім, який ми не віддамо нікому, бо в єднанні – наша сила. 

Я дуже пишаюсь тим, що я народилася і живу в Україні. Радію бути серед усіх цих добрих і гарних людей, цього душевного та незламного народу. Моя зона комфорту – це 603,548 кілометрів квадратних.