"Ми не повинні забувати, що майбутнє України насамперед залежить від нас самих"

Понеділко Альбіна

9-Б клас, Харківський ліцей № 66

Вчитель, що надихнув на написання есе: Каширіна Олександра Василівна

Конкурс есе "Моя Україна майбутнього"

Моя країна ніколи не нападала на іншу. Відсіч тим, хто приходив на нашу землю брязкаючи зброєю, давала завжди. І завжди прагнула миру. Мир обов’язково повернеться в наше життя, і ми його саме зараз виборюємо. За Перемогу віддають життя наші захисники і захисниці, адже без миру немає дитинства, немає майбутнього, немає щастя. А мир – це спокій. Це можливість ходити до школи, гуляти містом, працювати, спокійно лягати спати, вітати найстарших членів родини з ювілеями.

Зараз усім нелегко. Та ми вистоїмо.

Люди, які вимушено покинули свої домівки, повернуться на рідні вулиці, в нові оселі.

В Україну приїдуть туристи з усього світу, щоб побачити найпопулярнішу країну. Сповнена почуттям власної гідності, Україна вічно пам’ятатиме, якою ціною дісталася Перемога, скільки прекрасних людей втратила. Війна зробить нас сильнішими на роки та дасть розуміння значення нашої держави для світу, що зміцнить любов кожного до Батьківщини, мови, звичаїв, до того всього, що робить нас українцями.

Ми обов’язково відсвяткуємо Перемогу. Зберемося на головній площі міста чи села, заспіваємо Гімн України, згадаємо тих, хто боронив нас і завжди боронитиме.

Коли настане мир, я буду подорожувати моєю Україною та Європою.

Я дуже хочу зустрітися з друзями, які роз’їхалися по всьому світу, прогулятися, обняти кожного. Ми будемо разом радіти та плакати.