Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Марина Всеволодівна Аполонова

«Ми не бачимо, як ростуть наші онуки»

переглядів: 120

24 лютого мені зателефонували друзі і повідомили, що почалася війна. Дніпро почали бомбити з перших днів. Будинок, в який влучила ракета і загинуло багато людей, в трьохстах метрах від нас. Там жили друзі, вони залишились живими. Багато людей відразу побігли туди рятувати постраждалих, мій чоловік був серед них. 

Найстрашніше – це гибель рідних та близьких. Мене шокувало безглуздя цієї війни. Я не бачу сенсу обстрілу житлових будинків, коли гинуть цілі родини. У знайомого мого чоловіка загинула вся родина. 

Мої діти та онуки виїхали за кордон. Ми не бачились вже рік. Війна закінчиться нашою перемогою. Майбутнє я бачу в Україні, яка відновиться.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Дніпро 2022 2023 Текст Історії мирних жінки чоловіки діти переїзд зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення житло літні люди (60+) діти перший день війни розлука з близькими Біженці
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій