Історії, які ви нам довірили
Я домогосподарка. Живу в Нікополі. Коли почалася війна, була у доньки в Києві. 24 лютого ми прокинулися від того, що летіли ракети. Я зателефонувала чоловікові і сказала, що почалася війна, – він не повірив. Я з рідними перейшла в підвал. Ми мешкали неподалік від Ірпеня й Бучі, тому добре чули, як росіяни бомбили ці міста.
Моя донька – поліцейська. На третій день вона з колегами потрапила в оточення – серед них були поранені. На щастя, наступного дня їх звільнили.
Згодом я з родичами виїхала на Захід України. Ми познайомилися з дуже хорошими людьми. Вони надали нам будинок, ділилися продуктами. Ми дуже вдячні їм. Через місяць я повернулася додому.
Влітку почалися активні обстріли Нікополя. Ми з чоловіком бачили, як падали снаряди і як виникали пожежі. Постраждало багато наших друзів.
На деякий час ми виїхали в село, що неподалік Нікополя. Раз на місяць їздимо до лікаря в місто. Коли в Нікополі тихо – залишаємося вдома, коли починаються обстріли – виїжджаємо в село.
Ми вдячні Фонду Ріната Ахметова за допомогу. Завдяки їй у нас не було проблем з продуктами.
Я вірю, що війна скоро закінчиться так само раптово, як і почалася.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
