«Ми маємо пам’ятати, яку ціну було заплачено українськими героями за можливість бути в єдності!»

Бессараб Богдан, учень 11 класу Комунального закладу освіти "Криворізький ліцей "Джерело" Дніпропетровської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Люльченко Оксана Григорівна

Моя Україна майбутнього

Моя Україна, моя Україна майбутнього, що це, якою має бути наша країна в майбутньому. А, що таке майбутнє? Майбутнє – це, не те, невідворотнє, що буде завтра, скоріше це, наслідок тих дій та вчинків, які ми робимо сьогодні. Ми здатні впливати на майбутнє нашої держави, бо наші дії – це і є майбутнє.

Від того як ми будемо діяти сьогодні, і залежить наше завтра.

Головне наше завдання на сьогоднішній день, вистояти та перемогти, у жорстокій війні з московським агресором. Це складне завдання, надзвичайно складне, і найважче зараз тим хто знаходиться в окопах, і звідти боронить нашу країну, ми маємо допомагати цим людям. Ми маємо допомагати збройним силам України, і думати про те як зробити нашу країну кращою.

Перемога – це те чого ми хочемо, це те чого ми прагнемо, але, що буде після перемоги, як буде виглядати наша країна? Кожен має запитати себе: «Якою буде моя країна в майбутньому?».  

Коли закінчиться війна, на нас одразу ж не впадуть золоті гори, нас чекає країна, яка досить сильно постраждала від війни, в ній і без війни проблем вистачало, і ці проблеми нікуди не подінуться. Нас чекає країна з напівзруйнованою економікою з багатьма проблемами. Але немає таких проблем, яких не можуть вирішити люди в єдності.

«Разом нас багато – нас не подолати» – це гасло з’явилося під час Помаранчевої революції, його ми згадали на революції Гідності, до нього повернулися і під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну, і далі ми маємо пам’ятати це гасло, розуміти його сенс, прислуховуватися до нього та пам’ятати, яку ціну було заплачено українськими героями, за можливість бути в єдності!

Розуміючи це, ми маємо єднатися, і не допускати того, щоб хтось нас сварив між собою, зміям та шакалам завжди вигідно сварити людей між собою, і, чи не цього прагнуть наші вороги?

Єдність, соборність, солідарність – це основа, наш фундамент, для подальшої розбудови нашої країни, для її подальшого розвитку.

Ми всі різні, і це наша перевага, бо справжня солідарність, справжнє братерство, можливо тільки в країні вільних думок. Після війни і нашої перемоги Україна буде країною з великою кількістю післявоєнних проблем, і найголовніше, з великою кількістю ідей та рішень цих проблем. Ми будемо творити майбутнє нашої країни, ми його творемо і зараз.

На мою думку, опорними стінами нашої країни, має стати стратегія сталого розвитку, або її частини.

Ця стратегія, чи не найкраще, підходить для розвитку суспільства та країни, основні принципи цієї стратегії: люди здатні змінювати свою країну, розвиток починається з середини, справедливість по відношенню до інших, комплексний підхід, захист довкілля, залучення, прагнення до рівності тощо.

Крім цього, ми маємо думати, також, про розвиток економіки, про розвиток бізнесу, особливо про розвиток малого бізнесу, бо за рахунок зміцнення та збільшення середнього класу, наша країна буде ставати все потужнішою та потужнішою.

До того ж, бізнес можна залучати до заходів, що пов’язані з сталим розвитком, мотивацією до цього, можуть стати, податкові пільги та можливість отримання безвідсоткового кредиту на розвиток власного підприємства.

Капіталізм може шкодити сталому розвитку, але без нього ніяк, бо за рахунок розумних підходів та співпраці, можна йти до сталого розвитку.

Основою цієї співпраці має стати взаємна повага між державою, суспільством та бізнесом, тільки так ми зможемо побудувати сучасну, потужну та розвинуту країну, де знають про сталий розвиток та активно його впроваджують.