"Ми – майбутнє України, нам її відбудовувати і піднімати"

Диченко Максим

11-Б клас, Куцурубський ліцей імені Т. Г. Шевченка Куцурубської сільської ради Миколаївської області

Конкурс есе «Моя Україна майбутнього»

Хочеться щоб повернулись мої однокласники та друзі, які були вимушені виїхати з нашого села, покинувши рідну школу, рідну домівку та шукаючи прихисток закордоном для врятування свого життя та життя рідних їм людей. Молодший мій братик Миколка щоб пішов в садочок, а потім у перший клас і навчався з своїми однолітками, пізнавав світ у колективі разом з вчителями, а не так, як я, онлайн навчання, вчителі, друзі. Немає живого спілкування, теплих обіймів, щасливого життя наповненого яскравими фарбами, гарними емоціями, новими досягненнями та мріями.

Україна майбутнього для мене це новий етап в житті, це як чистий аркуш паперу, на якому ми самі напишемо нову історію України. Це період відбудування тих постраждалих територій, які вщент зруйновані, не придатні для життя, це не такий легкий та швидкий процес, на який потрібні не місяці, а роки.

Україна в майбутньому має бути вільною та цілісною по всім кордонам України. Щоб працювали всі навчальні заклади освіти, дитячі садочки відбудовані та придатні для навчання нового покоління. Відновлені підприємства, фабрики, заводи, на яких люди зможуть працювати та піднімати економіку країни, створені нові робочі місця. Відновлена та налагоджена медична система, надання безкоштовних медичних послуг, ліків для людей похилого віку, ветеранів війни, людей з обмеженнями, малозабезпечених верств населення. Розвиток малого та середнього бізнесу, підтримка фермерських господарств та аграріїв, надання кредитів без процентів, допомога в бізнесі, адже всі податки підуть в державну скарбницю і тим самим піднімуть економіку країни та спроможність розвиватися і розквітати. Один в полі не воїн, але разом ми велика сила!

Коли Україна переможе, перше що я зроблю, це міцно обійму своїх захисників-маму і тата, зможу наживо з ними поспілкуватися, подивитися їм у очі, взяти за руку та відчути батьківське тепло і підтримку, якої зараз мені дуже не вистачає! Поїхати з сім'єю на довгоочікуваний відпочинок в Карпати, вдихнути гірського повітря на повні груди, напитися цілющої води та скупатися у водоспаді, робити ті справи і здійснювати ті мрії, які зараз лише залишаються мріями в моїй голові. Зустрітися з своїми однокласниками, друзями та рідними і довго-довго розмовляти і згадувати про ті страшні часи, які нам усім прийшлось пережити, та планувати і мріяти про своє майбутнє та майбутнє моєї рідної країни.

Помолюся за спокій душі всіх померлих воїнів, що лежать зараз в холодній сирій землі, які не побачать більше ясне сонечко, місяць і зорі, прохолодні світанки та теплий захід сонечка, не вдихнуть аромат квітів, не почують спів пташок, не відчують на смак ранкову каву, все що вони колись робили зазвичай, більше ніколи не зроблять. Про це не можна забувати і не можливо, цей біль та смуток назавжди залишив товстий рубець на серці!