"Ми йшли 6 кілометрів по замінованому полю під обстрілами"

Привіт, мене звати Настя, мені 15 років, а також в мене є молодша сестра і старший брат. Я народилася в місті Чернігів , але наразі я перебуваю у Львові. Львів мені подобається своєю культурою. Так я знайшла собі нових друзів. В цей не простий час мені допомагають друзі та сім'я своєю підтримкою.

Найбільш мені не вистачає моєї тітки, бабусі та двоюрідних братів та сестер, які залишилися в Чернігові. Перший місяць війни був для нас дуже тяжким, ми майже жили в підвалі, адже постійно були сирени та обстріли. В квітні нам довелося покинути домівку та виїхати з міста, адже в місті залишатися було дуже небезпечно. Виходити з міста було дуже тяжко, спочатку ми йшли 6 кілометрів по замінованому полю під обстрілами, потім ми їхали в бусі на сумках, і не знали, чи виживемо ми, потім нас переправляли через річку на човні, потім знову їхали в автобусі під обстрілами.

Коли ми прибули до Львова, нас поселили в школі на піддони, де ми прожили місяць, було холодно і починалися проблеми зі здоров'ям. Також у Львові я пішла до школи. Я вдячна мамі за те, що вона вивела нас з міста і ми більше не бачили того жахіття. Я вдячна моїм новим друзям та однокласникам за те, що прийняли мене і почали спілкуватися. Я мрію про новий телефон, бо в моєму розбилася камера та екран під час виїзду з Чернігова, тому не можу нормально навчатися.