Історії, які ви нам довірили
Олена боялась за життя сина, тому разом з ним виїхала с окупованої території на початку війни. Її батьки досі залишаються на Миколаївщині
Я проживала з сином у Миколаївській області. Під час війни виїхали в Кривий Ріг, бо я боялась за життя дитини.
Ми дуже переживали, щоб всі залишилися живі - але ми виїхали, і у нас все було добре.
Як показують зараз звільнення Лиману й інших населених пунктів, нас шокує, що вони роблять з нашими містами і людьми. Все шокувало - особливо, що вони людей катували.
В принципі, ми гуманітарної катастрофи не застали: просто магазини не працювали. Аптеки були пусті, але ми виїхали до того, як там нічого не стало.
Наше село знаходиться на береговій лінії. Через нас багато виїжджало людей з вже окупованих територій. Ми побачили, що люди почали їхати, і вирішили виїхати. Виїжджали зі знайомими, машиною.
Батьки там залишилися - в селі, вони за тваринами дивляться.
Ми зупинилися у Кривому Розі, тому що тут гарно приймають, тут багато знайомих, нам тут сподобалося. І ми вирішили залишитися. Дякуємо і адміністрації, і волонтерам за допомогу. Нам дуже сильно допомагали.
Зараз у мене роботи нема. Я шукаю, але поки що немає нічого.
Звісно, хотілось аби швидше скінчилась війна, та повернутися додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
