"Ми були вимушені покинути все і тікати від рашистів з окупації"

Мені 13 років. Мене звуть Поліна. В мене ще є мама і менший братик 6, 5 років. Ми були вимушені покинути все і тікати від рашистів з окупації.

Я навчаюсь у 8 класі. Моє місто Херсон потрапило в окупацію на початку війни. Ми сиділи в підвалах. Постійно чули вибухи. Танки їздили по вулицям.

Коли стало неможливим знайти їжу і ліки для брата, мама прийняла рішення спробувати вивезти мене і братика. Три доби ми їхали у Франківськ. Орендуємо тут житло, на це йдуть всі наші кошти.

Внаслідок підриву Каховської ГЕС наш будинок зазнав підтоплення, вода досягала до тролейбусних дротів. Будинок нашої бабусі затоплений по самий дах в селі Кардашинка. Моральний і матеріальний стан нашої родини просто жахливий.

Мріємо про перемогу, щоб всі воїни і люди залишись живими і щоб наш будинок вцілів, щоб було куди повертатись. Я мрію про перемогу України, щоб люди не страждали і не гинули, щоб не руйнували б школи і будинки.

Мені б приємно було отримати від Святого Миколая бездротові навушники. Також дуже потрібен ноутбук для навчання, я вчусь у 8 класі, а наш старий комп'ютер ми не мали змоги вивезти з окупації. Мама всі наші гроші витрачає на оренду житла, про компьютер ми з братом можемо тільки мріяти.