"Мені не вистачає живого спілкування з моїми однокласниками"

Вітаю, мене звуть Ольга, мені 15, народилася я у місті Гірське Луганської області, воно зовсім невеличке, але таке рідне й затишне. У ньому був нещодавно оновлений парк, у якому я гуляла з друзями та родиною, а в цей час на площі перед будинком культури встановили б прикрашену ялинку, ще одна новорічна красуня прикрашала б собою вхід до міської ради, у зимовий час прогулянки містом особливо приємні.

Через початок повномасштабної війни ми з родиною були змушені переїхати до іншого міста. Наразі ми живемо в Шепетівці Хмельницької області. Шепетівка відрізняється від мого рідного міста, вона непогана, а просто інша: тут зовсім інші магазини, дороги, парки, вулиці, а головне – люди. Тут я знайшла подругу, її звати Мирослава, вона моя ровесниця, з нею неважко знайти теми для розмови, з нею можна поговорити як про якісь серйозні теми, так і посміятися над якимись дрібничками. Але все ж мені не вистачає живого спілкування з моїми однокласниками, хотілося б знову переступити поріг своєї школи, доторкнутися до стін, з якими пов'язано 9 років мого життя.

Найбільшим бажанням для мене, мабуть, як і для всіх, є те, щоб настав той день, коли закінчиться війна й ми всі повернемося додому. Але сьогодні моє побажання буде виконати набагато простіше, я хочу отримати в подарунок смартгодинник. Вірю в сили Святого Миколая та вірю в перемогу України!