«Мене розбудили, й одразу над нашим будинком пролетіла перша ракета»

Родина жінки виїхала з рідного дому до вимороженої хати у селі, щоб потім розлетітися по всій країні та за кордон

Я спокійно спала вдома, бо мені зранку 24 лютого потрібно було йти на роботу. Коли мене підняли і сказали, що почалась війна, я спочатку не повірила, що таке могло статися в нашій країні, але за три хвилини над нашим будинком пролетіла перша ракета. 

Моїй родині довелося виїжджати з нашого будинку у село, де немає газу в будинку і у перші дні було дуже холодно, бо оселя була виморожена. Найбільш шокуючим моментом для мене була кількість людей, які виїжджали з нашого міста і не знали, повернуться вони, чи ні.

Церква «Ясна поляна» в Харкові допомагала продуктами харчування та засобами гігієни.

Через війну наша родина роз’їхалася. Мої молодші сестри виїхали з України, батьки та брат залишилися в Харкові. Брат – волонтер, допомагає розвозити продукти харчування. Ще одна сестра з чоловіком та дітьми виїхали на захід України.

Коли я приїхала на декілька днів в рідне місто і побачила багато знайомих живими і здоровими, ми обіймали один одного і були дуже раді побачитися. Мене розчулило, коли в нас дома, не дивлячись на війну та вибухи, народились маленькі каченята. Через них ми бачимо, що життя продовжується.

До війни я працювала в книжковому магазині. Це була моя улюблена робота, але зараз магазин не працює, і я без роботи. Займаюсь сільським господарством. На моїй роботі є календар, на якому потрібно переставляти бігунок кожного дня. На жаль, на ньому так і залишилась дата 23 лютого 2022 року. День, коли ми ще не уявляли, як зміниться наше життя.