"Мене підтримали колеги, і я відновила свій бізнес"

Я з міста Маріуполь. Там усе життя прожила. Там у мене був бізнес – займалася оптикою. Там я проживала зі своєю родиною і працювала.

У 2014 році я свою дочку із міста відправила, коли почалися тривожні події. Вона переїхала до Києва. А ми з чоловіком залишились в Маріуполі. До війни ми перебували там. 

22 лютого я поїхала на оптичну виставку в Київ, а чоловік залишився вдома в Маріуполі. Про війну дізналася в столиці. Рано-вранці прокинулись від вибухів. 

Найбільші труднощі були з житлом. В іншому мені допомогли. І з роботою посприяли колеги. Справляємось якось. Я перебуваю на обліку в фонді "ЯМаріуполь". Ми там отримуємо продукти, побутову хімію.

У нас втрачене все. У нас було три оптики, у кожного своя квартира - у мене своя, у чоловіка своя. У мене машина. Зараз усе зруйновано, спалено і розграбовано. 

Я закрила для себе тему Маріуполя. Намагаюсь про це не думати. Подумаю, коли будуть сили зрозуміти і усвідомити, що відбулося. Я приїхала і 25 березня я вже вийшла на роботу. Відкрила оптику і вийшла на роботу, ще коли стіни тряслися. Розуміючи, що якось потрібно виживати. Працюю і донині у трьох місцях. 

Оточуючі мене підтримували буквально з першого дня війни. Всі, хто дізнавався про мої проблеми, про мій біль, підтримували і морально, і матеріально. Хто чим міг. І підтримують і досі. Особливо це стосується моїх колег по оптичному бізнесу. Це великі компанії, які надали мені і обладнання, і меблі, і допомогли відкрити оптику тут. Це дуже несподівано було для мене. Коли я звернулась у компанію і попросила хоч щось, можливо, щось зламане, вони поцікавилось, що ще мені потрібно. Я сказала, що хочу відкрити оптику. І за годину мені все привезли і поставили. Це не тисяча доларів, це набагато більше. Це для компанії відчутно. Вони самі переїхали у 2014 році з Криму. Тепер вони допомагають таким, як я. Ось це, певне, вразило найбільше. 

Війна має закінчитися нашою Перемогою. Це беззастережно. Це означає повністю очистити нашу землю від ворогів. Якщо держава нам допоможе, відновлять місто, буду тоді повертатись. Якщо ні, залишусь тут, у Києві. 

Ніхто із таких як я зараз про майбутнє не думає. Його поки немає. Але воно буде.