"Машину моїх братів з сім'єю розстріляли окупанти"

Була вдома, прокинулася від звуків літаків, які пролітали над містом, в цей момент зрозуміла, що щось не так, потім прибігла мама в кімнату і сказала, що почалась війна. Машину моїх братів з сім'єю розстріляли окупанти, вони чудом залишились живі, це був найстрашніший момент в житті, чути через телефон крики дитини і їх. Не було води, також проблеми зі світлом, не було по кілька днів, через це у будинку було дуже холодно, в мене дитині 2 роки, вона хворіла весь час, аптеки - майже без ліків. Ми нікуди не виїжджали, залишились вдома. Ми допомагали військовим, які були в нашому місті, готували їм щось смачненьке, прали речі, деякі хлопці в нас жили, поки мій чоловік лагодив їх машини, один військовий подарував моїй донечці велику ляльку Барбі, він довго обіймав мою дитину, тому, що скучив за своєю маленькою донькою, яку не бачив більше пів року.