"Мама не витримала евакуації: померла в дорозі"

Ми проживали в Харкові. Потім виїхали до Вінниці. Там поховали маму. Переїхали у Чернівці, а потім у Сумську область. Я звідси родом. 

Початок війни мене застав вдома, у Харкові. Ми живемо якраз біля П'ятихаток. Наш будинок був на горі, і Харків був перед нами, як на долоні. Я прокинулася від вибухів і від того, що скрізь були залпи вогню. Ми разом з мамою і чоловіком поїхали у приватний сектор у перший же день війни. 

Виїхали ми з Харкова 2 березня. Моя мама була після двох тяжких операцій і двох інсультів. Я дуже боялася виїжджати. Вже виїхали всі наші знайомі, залишився тільки один. Він зателефонував увечері і сказав, що буде виїжджати зранку, і якщо ми хочемо, він може нас забрати. Ми довго не наважувалися, тому що боялися за маму. Але зранку таки вирішили виїжджати - почали літати літаки, бомбити, і по Харкову почали їздити рашисти. Ми приїхали забрати речі до себе в квартиру - на Північній Салтівці було дуже страшно. 

Я працюю онлайн на основній роботі. У мене було дуже складне життя, воно мене загартувало. Поки боремося, тримаємося і віримо у Перемогу. 

Майбутнє буде спочатку тяжким, а потім прекрасним. Стільки життів принесено в жертву задля Перемоги України, тому майбутнє має бути тільки чудовим.