"Мама мене везла у Прикарпаття в евакопотязі, нас було 12 у купе й я часто плакала"

Привіт! Мене звати Софійка. 5 січня я буду відзначати свій другий дорослий ювілей. Тож, поки я ще не вмію писати, за мене це робить моя матуся.

Я народилась й жила до 8 березня 2022 року у Києві, навіть встигла вдома відсвяткувати свій перший Новий рік й перший рочок. А потім мама мене везла у Прикарпаття в евакопотязі, нас було 12 у купе й я часто плакала, бо все було незвичне й мама геть не посміхалась. Потім ми жили у Закарпатті, а згодом у Кіровоградщині. Зараз ми з матусею живемо у селі Поляна Мукачевського району.

Нажаль, друзів тут у мене немає, але ми з мамою гуляємо містечком, я бігаю за котиками, я їх дуже люблю й сумую за своєю кицею Асею, що залишилась вдома. Я люблю бігати, збивати з дерев сніг, але зараз знову пішли дощі й ми граємо з мамою у хаті. Я дуже люблю складати конструтор, а ще люблю, коли мама мені читає книги.

Я не знаю поки, хто такий Святий Миколай, але я відчуваю, що він добрий, й я залюбки поділюсь з ним своєю щирою посмішкою й яскравим сміхом, а ще я розкажу, як говорить котик, собачка, корівка, козочка, ґава...

Я б дуже хотіла побувати у великій дитячій кімнаті, але розумію, що наразі це неможливо. Тому я б хотіла великий бізіборд й книги, бо ті, що в нас є, я вже сама допомагаю мамі читати. Була б дуже рада, якщо мої мрії здійсняться!

Святий Миколай, я знаю, що ти все можеш, зроби так, щоб Україна перемогла й усі повернулись в свої домівки!

Слава Україні!