"Мама ледве вибралась із Маріуполя"

Я жив у Маріуполі до 17 років. Потім вступив у Києві до університету. З 2013 року я мешкаю у столиці і на даний момент працюю у банку. Моя мама з труднощами, але вибралась з Маріуполя.

Повномасштабне вторгнення було зовсім неочікуваним.

Найприкріше - це те, що у Маріуполь тепер не повернутися в принципі. До того ж, я залишився без житла у рідному місті.

Шок ішов по накопичувальній - від однієї події до іншої. В цілому ж я людина стресостійка. Певно, найбільше шокував сам факт війни.

Приємно те, що ми починаємо повертати наші території, що орків відігнали від Києва. Тішить, що ЗСУ поступово відновлюють спокій у країні.

Мама ледве вибралась з Маріуполя. Вона погано спить. Ми позбулися нашого майна - двох будинків. Але ми не впадаємо у відчай, розвиваємось. Прийде час, коли ми відбудуємо все зруйноване.

У моєму відчутті світу нічого не змінилось. Я продовжую працювати і підтримувати нашу армію.

Я сподіваюсь, що війна закінчиться незабаром. Загарбники підуть з нашої землі. Хотілося б, щоб це було у найближчому майбутньому. Якщо я переживу війну, то все буде добре. Буду розвиватись, удосконалювати свою англійську.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/