"Люди згуртувались, з'явилась взаємодопомога"

Я народилась у Краматорську, вийшла заміж в Олександрівку. У мене велика родина - чоловік, четверо дітей, онуки. У нас тут спокійно. Ми допомагаємо у волонтерському центрі нашим хлопцям.

Про війну дізнались з телевізора. За весь цей час у нас розбомбили одну будівлю.

Я працюю, чоловік теж працює. Поки у нас все гаразд.

Шокувало те, що росіяни напали на нас. Ніколи не очікувала, що таке може бути.

Приємно те, що люди згуртувались, з'явилась взаємодопомога. Такого раніше не було, тепер усі стали більш консолідованими. Допомагаємо одне одному.

Діти роз'їхались, онуки - теж. Давно не бачила нікого. Сина-інваліда забрали з Краматорська до нас.

Психологічно складно залишитися без спілкування з дітьми і онуками. Дивлюсь на наших поранених хлопців - їх шкода.

Своє майбутнє хочу бачити спокійним у мирній спокійній Україні. Мрію, щоб діти й онуки повернулись.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/