«Люди їхали, а їх розстрілювали»

Ольга Семенівна не чекала, що буде війна і стануться такі руйнування. Кам’янське вже геть розбили, але вона вірить, що після перемоги зможе повернутись додому

Ми з села Кам'янського Запорізької області, з гарячої точки. Села вже немає, його розбили, але продовжують обстрілювати. У мене є діти і онуки. Я останнім часом не працювала, господарювала у полі, у садочку, дітям з онуками допомагала.

24 лютого ми вдома були. Ракети над нами літали. Не хотілося вірити, що це надовго. Але окупанти стріляли по мирному населенню. У нас у селі поранені були, гинули люди. Колони розстрілювали на трасі. Це був жах: люди їхали, а по них стріляли.

Півроку ми там залишались. Діти, онуки роз’їхалися. Родичі наші через волонтерів їжу, ліки нам передавали, а потім домовились, щоб нас вивезли. Вибиралися ми під кулями. Дорогою молилися.

Спочатку у Запоріжжі у мене була депресія. Я брала себе в руки, шукала роботу. Вийшла працювати, стало легше. З рідними спілкуюсь, це відволікає.

До війни в мене було власне господарство. Усе було налагоджено, а тепер усе порозбивали. Будемо відбудовувати. Головне, щоб мир настав. Я надіюся, що восени ми повернемося додому.