«Люди від малого до старого пішли розбирати завали»

Я родом з Луганська. Свого часу я потрапив у Дніпро на практику і живу тут вже 30 років.

Мешкаю на жилмасиві Перемога і почув, коли бомбили аеродром. А потім у новинах і з дзвінків друзів дізнався про війну. Я весь час залишався у Дніпрі. Поряд було влучання на Набережній Перемоги, 118. Ця трагедія сталась 14 січня, коли в будинок влучила ракета. Це якраз біля мого дому. Сітки вилетіли, і я відчув на собі цей жах.

Невістка з онучкою за кордоном, а син тут, він офіцер. Ми з дружиною живемо у своїй квартирі.

На початку війни була паніка і багато проблем. Ми отримували допомогу із Фонду Ріната Ахметова, була гарна допомога. Дякую.

Коли було влучання у 118 будинок, люди від малого до старого пішли розбирати завали, це для мене був дуже приємний момент. Не зважаючи ні на що, люди допомагали тим, хто був під завалами, тоді я був дуже приємно вражений. Я зрозумів, що ми непереможні.

Хочу, щоб війна закінчилася чим раніше, тим краще. І на нашу користь. Так хочеться поїхати в український Крим. Давно не їздив. Хотілося б, щоб у цьому році усе закінчилося. Тільки перемогою.

Після війни Україна буде інша. У людей відбулося переосмислення і переоцінка цінностей. Дуже люди зміняться, та вони вже змінилися. До війни і зараз – це різні люди.