Історії, які ви нам довірили
Я жила в місті Оріхів, працювала на ринку. З першого дня війни у нас було тихо, а з березня вже почало сильно вибухати й літати над головою. Ховалися в підвал у себе в дворі.
Ми вже старі люди, пенсіонери, в нас від шоку дуже підіймався тиск. А спільне горе людей якось зблизило. І сусіди, і родичі стали більш дружніші. Сусіди стали, як рідні. Допомагали один одному, підтримували, чим могли.
Ми свою машину підготували, і коли почалися сильні вибухи, то взяли шестирічну онучку, сіли і поїхали. Тварин не забирали – залишили їжу і доручили сусідам кормити. Дорогою нічого страшного не було. Головне, що ми виїхали з Оріхова, а далі до Запоріжжя було тихо.
Тимчасово живемо у Запоріжжі, бо це найближче до Оріхова. Живемо вп’ятьох у кімнаті. Як тільки приїхали, отримали добру допомогу на вулиці Гагаріна, за що дякуємо Фонду Ріната Ахметова.
Ми всі дуже хочемо додому. Нам дуже хочеться, щоб швидше настало мирне життя. Ми в це віримо і надіємося, що скоро вернемося додому, все наладиться і буде, як раніше.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
