"Літак почав їх обстрілювати на мосту. Мить - і доньки б не було"

24 лютого з МКР "Східний", який одразу опинився під обстрілами, Оксана з маленькою онукою переїхала до мами у Приморський район. 

"Я бачила на небосхилі зарево на "Східному", як горіли дома, бачила літаки. Страшно було за онуку. Їй було 4 роки. Ми вірили, що відіб'ють Маріуполь. Що все швидко закінчиться. Дуже переймалася, що закінчаться харчі. Чим я буду годувати онуку? 

Ніч. Найстрашніше. Переживала за дитину, аби вона не перелякалася. Але вона не прокидалася. 

Пощастило, в балці було джерело. Харчі зберігали на вулиці. 

Найбільше диво. Дочка була в Києві. Але 11 березня вона змогла до нас приїхати. Онука сказала, що має приїхати мама. Як вона їхала? Через перевірки їх не пускали. Випадково знайшла перевізника. 

Почали разом думати, як виїхати з Маріуполя. Мама, брат та дружина не збиралися виїжджати. Стара машина у брата. 15 березня брат поїхав на "Східний". Це його другий день народження. Трупи, літаки. Їхали через "Азовсталь", обстріли. Забрали звідти машину.

Коли виїжджали, застрягли на мосту. Літак почав їх обстрілювати. Мить – і доньки б не було. Вона по газах. Проїхала. Центр - це руїни. Таке відбувається в 21 столітті. 

16 березня виїхали. В колоні 20 км. З 11 до 21 години їхали до Мангуша", - розповіла жителька Маріуполя Оксана.