Історії, які ви нам довірили
У 74-річної Раїси Рижкової війна забирає останні сили. Вона живе в Новолуганському разом із чоловіком. Їх мирна старість закінчилася у 2014 році.
Ой, що тут було... Це жах! І стріляли, і бахали, і бомбили будинки. Мені вибили вікно, я живу на п’ятому поверсі. А потім приходили: «Ми вам вставимо». Але так ніхто і не вставив, зробили самі.
Один раз доводилося бачити воєнні дії на власні очі. Я була на вулиці з іншими жінками. І летить! Прямо до нас у під’їзд залетіло. Усі почали втікати, а я сіла й сиджу, не можу. Злякалася. Було дуже страшно, нічого не пам’ятаю. Але я чекала онучку, вона повинна була до мене прийти. Дуже важко…
Війна принесла нам зміни в здоров’ї. Дуже хворів чоловік. Але я і сама хворію, зараз усі болячки вилазять.
У безпеці себе не відчуваємо; буває, що сильно стріляють. Але ми чекаємо чогось хорошого, Бог його знає...
Чоловік отримував гуманітарну допомогу. Це було у 2017 чи у 2016 році, я вже й не пам’ятаю. Там і масло було, і цукор, і тушонка, і консерви.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
