«Ледве витягли дітей із пекла Маріуполя»

Мене звати Оксана, мого чоловіка Аркадій. У нас є 2 доньки (Марія - 1 рік, Віра - 4 роки).
Ми - сім'я переселенців з міста Маріуполь. Жили у цьому місті останні декілька років, самі родом з міста Краматорськ. Чоловік працював у конвертерному цеху Азовсталі. Молодшій було 4 місяці на той момент, а старшій - 3 роки. Наша сім'я опинилась у складних життєвих обставинах через російську агресію. Найважче довелось переживати страх, голод, авіаудари, жорстокість, безлюдяність, звірства, насилля. У Маріуполі була нестача їжі, води, медикаментів. Діти хворіли у підвалі, лихоманили. Ліків не було. Діти бачили поранених, кров, вибухи, на нас ледве стеля не впала, бачили загиблих, які лежали просто на вулиці. Ледве витягли дітей із пекла Маріуполя і хотіли їхати у місто, з якого ми родом, але не змогли. Постійні обстріли нашого рідного містечка нам не дозволяють повернутися додому, нажаль. Всі наші речі залишились у Маріуполі і їх вже розікрали. Зараз орендуємо будинок у місті Кам'янському, до якого ми переїхали з міста Запоріжжя, куди ми спершу евакуювались, але також вимушені були поїхати через обстріли.