"Кожного дня я прокидаюсь і дякую ЗСУ, що вони тримаються"

Насірова Амелія, 15 років, учениця 10-Г класу Наукового ліцею міжнародних відносин УМСФ

Вчитель, що надихнув на написання есе: Рубленко Владислав Миколайович

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Страх переслідує кожну секунду, хвилину, ти дякуєш за все в такий тяжкий час - за їжу, за воду, за повітря, за свободу, за можливість розмовляти з родиною та друзями. Ці факти зараз саме про мене!

Кожного дня я прокидаюсь і дякую ЗСУ, що вони тримаються, стоять за свою країну, тому що в них незламний дух і Честь. Звертаю увагу на те, що саме "Честь" з великої літери, тому що вони герої! І саме гордість бере відповідальність за мої слова.

Щодо моєї родини вони горді за те, що живуть в настільки сильній країні, що аж дух захватує. Чесно кажучи, зараз в нашій великій сім’ї одна тема - війна. Звісно цю тему неможливо уникати, але як же ця вся інформація про зруйновані будинки, про поранених, убитих людей ні за що, тільки за те, що вони живуть в цій країні є болючою і нестерпною. Це несправедливо! Чому звичайні люди повинні страждати через примхи, бажання захопити незаконні, неналежні цій людині та її країні землі? Або через те , що в голові одного президента, щось заграло і він вирішив в 21-ому столітті заварити кашу і забрати життя невинних!? Або йому, президенту Росії, захотілось показати, які в нього амбіції і ставлення до інших країн. 

Кожен раз, коли ми з родиною сідаємо за стіл вдома, на не зовсім великій кухні, ми уважно прослуховуємо доповідь нашого президента Володимира Зеленського. І тільки но він починає говорити, ми завмираємо в очікування чуда, порозуміння між країнами, або для нас це зараз не дивна новина, всі чекають інформації щодо повного звільнення  наших земель від окупантів та перемоги України! Ми з нетерпінням чекаємо слів: “Україна перемогла! Ми вільні, незламні та найсильніша нація на землі".

Нажаль, зараз ми добре розуміємо, що путін змусив наш чесний, щирий, відкритий народ ставитися з ненавистю до нього, до його країни, ви можете заперечувати - але це ваша думка, я лише хочу хоч трошки донести до вас свою точку зору, факт залишається фактом хоч суд ООН поки не визнає путіна терористом, ми всі знаємо, який він насправді. Почалась велика проблема з економікою країни, тільки но Україна почала процвітати ,скажу вислів на російському - У него жаба задавила - як це так Україна стала красивою, квітучою, немов квіточка, яскрава і зовсім вільна і немає бажання іти за їх вказівками. Він все розуміє, звісно все, тому кожного дня він знищує все, що будували собі звичайні люди, звичайний народ, який просто хотів щасливо жити.

Кожне місто помаленьку залишається без інфраструктури, домів, доріг, мешканців, які жили саме в цих домах! Деякі вимушені тікати, всім своє життя безцінне і щоб не було, у людини є інстинкти, хоча ви можете і не помічати, наприклад, чому люди тікали з початку війни - це був інстинкт самозбереження. З самого початку моя сім’я прийняла остаточне рішення, що ми не будемо покидати країну, як ніяк, нам життя на своїй землі, де народився і виріс - є важливішим і головне, віра в Бога та сили ЗСУ дають нам змогу залишатися в країні і вірити в перемогу. Тому віримо в Бога та ЗСУ і чекаємо на перемогу!