«Кожен наступний день вже не міг бути таким, як раніше»

Бородачова Елеонора, 14 років, Харківська загальноосвітня школа №164

Есе "Життя до i після"

Це сталось у 2014 році, коли розпочались військові дії, а всі новини сповіщали про нові і нові жертви. Здавалось, ніби це нічне жахіття, яке зовсім скоро скінчиться, але все тільки починалось.

Усвідомленння того, що почалась справжнісінька війна, прийшло не одразу, але, з’явившись, наче сталевими лещатами стискувало серце.

29 серпня закінчилося мирне життя, цей день став переломним моментом і у житті моєї родини. Коли близько чотирьохсот військових української армії були нещадно розстріляні під Іловайськом, ще чотириста тяжко поранено та триста опинилось у полоні – все життя перевернулось. Я, зростаючи у мирний час, серед люблячих близьких людей ніколи не могла уявити таку жорстокість та підлість сьогодні, вже понад 80 років тому, як закінчилась Друга Світова війна.

Вперше у нас вдома з’явились валізи з необхідними речами та документами, на випадок, якщо терміново потрібно будет покинути місто.

Це також додавало відчуття, що ми живемо наче на діжці з порохом. Такі обставини крадуть дитинство, яке, на жаль, більше не повернути.

Нелегко прийшлося батькам, а також літнім родичам, які вже не могли жити як раніше. Адже війна своїми кривавими щупальцями поступово захопила все та знайшла відображення у всіх процесах нашого життя.

Поступово веселі та безтурботні розмови змінились на сумні спогади, та все частіше лунали трагічні розповіді про обірвані життя молодих людей, сусідів, та що найстрашніше – зовсім маленьких дітей.

Вечорами сім’я у лякаючій тиші збиралась та слухала про нові події, нові перемоги та поразки. Розважальні програми змінили хвилини мовчання, під час яких ми вшановували  пам’ять про наших воїнів.

Найгіршим було усвідомлення, що всім нам прийшлося зіткнутись із новою реальністю. Я зрозуміла, що «як раніше» вже не може бути. Надто багато змінилося та надто багато було втрачено.

Тепер наша буденність наче збагатилась кадрами з воєнних фільмів та розповідей з уроків історії. Кожного дня мені доводилось спостерігати за пересуванням військової техніки, перельотом військових літаків та появою патрулюючих.

Мир для мене – це основа життя. Для початку він повинен бути у кожної людини у душі. Адже ми створюємо світ навколо себе у залежності від того, що саме наповнює нас. Що у нас всередині, те ми будемо транслювати назовні.

Запорука мирного співіснування – любов та співчуття до ближнього. Кожна людина у цьому житті припускається помилок, отримуючи досвід. Не буває ідеальних людей, завжди гарного настрою або однієї думки чи однакових поглядів на всіх.

Всі ми різні і вміння ставити себе на місце іншого, проявляти співчуття та гасити у собі осуждення – це дуже важливий і часто вирішальний крок на шляху до збереження миру. Піклуватись не тільки про себе, але й про інших, наче це твоя сім’я.

Війна показала мені, наскільки несуттєвими були всі повсякденні суперечки, показала, скільки у нас є спільного, незважаючи на всі відмінності.

Війна загострила в нас соціальну відповідальність, відчуття національної єдності та готовності боротися за спільну ідею, відстоювати нашу землю, нашу свободу та мову. Об’єднуючи нас проти спільного ворога, війна показала мені цінність та справжнє значення слова «мир» й те, що задля збереження миру потрібно докладати чимало зусиль.