"Котрий день болю, жаху, крові, смерті... Котрий день міці, незламності, стійкості, героїзму…"

Сердюк Владислава

Новоосотська філія КЗ "Олександрівський ліцей №1"

Вчитель, що надихнув на написання есе: Криворучко Тетяна Миколаївна

Яким я бачу майбутнє України?

Котрий день болю, жаху, крові, смерті... Котрий день міці, незламності, стійкості, героїзму…

Моя рідна країна – Славна мати героїв, Мати великого народу із сталевим духом та щирим серцем.

Моя рідна Вкраїна сьогодні твердо та впевнено виборює своє право на існування, право на життя…

Події сьогодення тільки загартовують дух українського народу. Ми стаємо сильніші та витриваліші.

Я переконана, що ми вистоїмо  і повернемо все, що належить українському роду, а після Перемоги Україна розквітне з новою, потужною силою, якої досі ніхто не бачив.

Проте, потрібно і нам, молодому поколінню, докласти зусиль до наближення Перемоги.

На мою думку,  найголовніше - вивчати та розвивати нашу українську мову. Мова – ДНК нації, мова – це те, що вирізняє нас з-поміж інших народів. Врешті-решт, мова робить нас українцями ментально.

 Не менш важливим є збереження традицій нашого роду. Це те, що поєднує нас із пращурами. Тому потрібно шанобливо ставитися до минулого, адже як говорить мудрість: «Хто не знає свого минулого – не матиме майбутнього». Ми не маємо «права совісті» підвести всіх тих, хто боронить країну сьогодні,  і тих, хто вже  На щиті..

Майбутнє є…воно  світле і щасливе. Навіть не  маю сумнівів щодо цього. Ми нащадки Славного українського роду. В наших жилах тече любов до свободи, шана до свого Роду. Маємо це пам’ятати, і  навчатися чи працювати вже сьогодні, аби наші нащадки  могли на повні груди сказати: «Слава Україні!», а мільйони відповіли: «Героям слава!».