Історії, які ви нам довірили
Я застала війну ще у 2014 році, тоді були обстріли і наш будинок дуже постраждав. Тоді переїхала у Харків.
У перший день повномасштабного вторгнення ми вночі з півторарічною дитиною і родичами сиділи у підвалі. І коли почали вилітати двері з погреба, ми зібрались і виїхали у Дніпропетровську область, у Жовті Води. Там перебували пів року і повернулись додому в Харків.
Я залишилась без роботи. Тепер таких можливостей, які були до війни, немає. У Харкові бувають обстріли, але ми вже звикли. Знаємо, що наші ЗСУ за нас воюють, і все буде добре.
Дитині не вистачає харчування і підгузків. Намагаємось отримати це як гуманітарну допомогу, але не всі дають.
Найбільше шокувало те, що страждають мирні люди і наші хлопці, які воюють. Їх дуже шкода. Але я вірю, що ми переможемо.
Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться і ми будемо жити, як раніше.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
