«Коли по тобі бомблять, збираєшся дуже швидко»

Як врятувати дітей – перше, про що думали Алла Василівна з чоловіком, дізнавшись про початок війни

Я з міста Охтирка Сумської області. Мені 36 років. До війни жили нормально, працювали собі, щось хотіли. Їздили за кордон, а тепер сидимо. Спочатку взагалі тікали з місця проживання, тепер повернулися додому. 

Про початок війни ми через інтернет дізналися: рано-вранці прокинулися і прочитали. Початок війни найбільше шокував, тому що ми не знали, що робити, куди бігти і що далі буде. Потім почалося бомбування. Ми з дітьми поплигали в машину і чоловік нас вивіз з дому, а сам повернувся.

У нас троє дітей, їх потрібно було зберегти. Коли по тобі бомблять, збираєшся дуже швидко. Ми зібрали все саме важливе. Виїжджали недалеко.

Шокує, що нам не дають жити нормально, як хочемо. Постійний страх за те, що буде, що робити дітям, куди йти вчитися. І взагалі - наскільки все це затягнулося. 

Гуманітарна допомога свою велику роль зіграла. Потрібно було все купувати, а ціни такі великі. На те, що раніше міг купити на тисячу, зараз потрібно три - змінилося все.

Звідкіля ми можемо знати, що в голові у тих людей, які не мають ні серця, ні совісті, ні мізків? Ми не знаємо, що далі буде. Надіємося, що скоро все закінчиться.