«Коли наші переможуть, тоді і ми повернемося додому»

Валерій Іванович з дружиною, на щастя, виїхали з Маріуполя ще до початку війни. Дякуючи цьому залишилися живі, а їх бізнесом у Маріуполі заволоділи російські окупанти

Я проживав в Маріуполі. Були бізнесові роботи, були магазини: ми меблями торгували. Тепер нічого немає. З двох магазинів, які були, в одному нічого немає, а в іншому у окупантів зараз «управління». Ми виїхали і не збираємося повертатися. Чекаємо, коли наші переможуть, тоді і ми повернемося додому.

Якось така вийшло, що ми встигли виїхати до війни. Зараз живемо в Київській області, так що нас війна не захватила. Ми про війну дізналися через телебачення. А потім почали люди приїжджати, ми допомагали територіальній обороні, до нас люди з Києва приїжджали і з Маріуполя.

У нас хліб і картопля є, а найстрашніше - коли ти дивишся, скільки наших хлопців там гине. Це для мене найболючіше.

Тим родичам, які жили в росії, я сказав «до побачення». З дружиною в мене дебатів немає, все добре.

Я для себе війну кожен день закінчую. На мене вже вдома кричать, бо я кожного дня говорю, що завтра буде перемога.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/