«Коли діти хворіють, на ліки грошей нема: хоч іди нирку продавай»

Моє життя змінилося ще у 2014... На той час я була студенткою у Донецьку... Вимушено жила в окупації. У 2017, коли народилася донька, ми вирішили виїхати з ДНР на підконтрольну територію до тітки у батьківський дім. Виїхали, відбудовували пошкоджений дім, робили помаленьку ремонт. Я отримала грант на теплицю, займались господарством. Народився син. Жили тихо мирно та спокійно... І ось війна... Виїхали терміново, коли розбомбили підстанцію. Стало зрозуміло, що світла більше не буде. Малому тоді було 1,5 роки, тільки переніс ковід та кишкову інфекцію... Їхали з тим, що винесли в руках... Рятували дітей...

У квітні 22 року розбомбило дім, сусіди розповіли, коли їх евакуювали... Зараз винаймаю квартиру у Дніпрі, діти до садочку не ходять. Я домовилася з сусідами, доглядають. Я знайшла роботу та працюю... Грошей вистачає лише на квартиру, комуналку та їжу...

Ні про яке оздоровлення дітей та інші речі навіть не йдеться... Молодшому треба допомога невролога та логопедів. У нього затримка речового розвитку. Старша донька також потребує підняття імунітету. Ось така у нас історія... Зараз Новобахмутівку вщент розбомблено і повертатися більше нікуди... У мене двоє малюків на руках... Їжею волонтери допомагають, а ось медикаментів немає. Інвалідності ні в кого немає, коли діти хворіють, на ліки грошей нема. Хоч іди нирку продавай… У Донецькій області, коли виїхали з Новобахмутівки, перші два тижні були ніби у Нью-Йорку. У жовтні 22 року в Дніпро прилетіла ракета навпроти нашого будинку, пошкодило вікна. Ми всі були в цей час дома... Діти дуже злякались. У молодшого з'явилися розлади у поведінці... У будь-якій стресовій ситуації він падав на підлогу, закривав вушка руками і дуже гучно кричав. На це дуже важко дивитись.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/