«Коли росіян у селищі дуже багато стало, то довелося виїжджати, бо в окупації жити не хочеться»

«До війни життя починало налагоджуватися, ми облаштовувалися, а тепер все пішло прахом», - з жалем розповідає Олександр Зуб із Кам'янки. Він у минулому працював у поліції, а останнім часом працював в охороні в одній з крамниць. Каже, що спочатку їхнє село обстріляли – одна ракета потрапила на заправку поряд із магазином, а наступного дня увійшла колона окупантів. Росіяни одразу почали встановлювати свої порядки. Приходили до чоловіка на роботу: перевіряли його документи, роздягали та шукали татуювання. До того ж, населений пункт почали сильно обстрілювати. У будинку чоловіка немає підвалу, і під час обстрілів йому з дружиною доводилося ховатися під ліжком. Довго перебувати в окупації люди похилого віку не змогли і евакуювалися до Запоріжжя.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/