Історії, які ви нам довірили
Велика родина з Краматорську зараз живе в орендованій «однушці» в столиці України, бо так спокійніше та дешевше.
Я збиралася на роботу і дізналася, що наше життя змінилося назавжди, бо почалася війна. До мене одразу повернулися панічні атаки, я вимушена була почати приймати проти тривожних рецептурні препарати та антидепресанти.
Шокували бомбування та постійні сирени. В аптеках не було ліків, та взагалі аптеки були закриті одразу. Ми намагалися триматися на старих запасах ліків.
Зараз всі члени нашої родини з’їхалися в одній орендованій квартирі у Києві, бо так спокійніше та дешевше. Коли хтось пропонував допомогу після початку війни, це шокувало, чесно кажучи. Українці до такого не звикли.
Робота в мене є, працюю віддалено, але заробітну плату підприємство вимушене було зменшити. Я забула, як виглядають красиві нарядні речі. Після початку війни я зрозуміла, що зараз вони виглядають дико та навіть «кричать» про те, які вони зараз безглузді та марні. Вони як згадка про мирне та далеке минуле.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
