На початку бойових дій Леокадія Каролівна поїхала на якийсь час у інше місто. Повернувшись, жінка постійно ховалася у сховищі, що в їхньому будинку. Вона ніколи не забуде, як рвуться гранати та бомби. Під обстрілами загинуло багато людей.
Діти та онуки поїхали, літня жінка залишилася сама. «Коли рвонуло снарядом і у мене вікна вибило, я саме у той час була в кімнаті. Добре, що сиділа не в кріслі, а біля дверей, на дивані», – згадує вона страшні події. Як багато хто, мріє про припинення війни, щоб діти з онуками повернулися додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.