Другого червня 2014 року загинув мій близький друг, а першого червня, у день народження мого сина, бомбили нас.
Я нікуди не виїжджала, весь час була тут. Як люди переживали блокаду, так і ми жили. Немає продуктів, не було пенсії чотири місяці. Сиділи на кабачках; виростили кабачки і на них жили. А бувало, знайшли банку старого жиру і раділи, наче золото знайшли.
Якщо чесно, я ворогові останньому не бажаю, щоби так жив, як живемо ми зараз.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.