«З-під бомбардувань хтось у чому прибіг»

Раїса Антонівна зібрала у своєму будинку всіх рідних, які рятувалися від війни. Майже півтора десятки людей ховалися в неї, тоді як поряд відбувалося жахливе – загибель людей під снарядами.

Ми знаходимося буквально за п'ять кілометрів від Горлівки. Бої були поблизу будинків. Дуже було страшно!

Донька працювала в Скотуватій, це три кілометри від бойових дій. У них постійно були прильоти, вона дзвонила нам і плакала. У онуки квартира була в Ясинуватій, вони з чоловіком кинули все, онука була вагітна, і вони приїхали сюди.

У нас загалом жило 13 осіб у будинку місяця чотири. Складно було прогодувати всіх і складно заспокоювати, бо вони з-під бомбардувань хтось у чомусь прибіг.

А потім онука народила дитину під час війни. Мама далеко, вона одна... Ми її заспокоювали, хоч прилітало на сусідню вулицю, до сусідніх будинків.

Донька потрапила під обстріл у Скотуватий. Розстріляли у неї на станції дрезину з електриками, які приїхали ремонтувати електромережі.

Вони стояли і чекали дозволу від військових, коли можна буде їм продовжувати рух ближче до Ясинуватої та відремонтувати залізничні електромережі. Сталося три прильоти. Одному відірвало ногу, другому прострілило легені навиліт, а біля третього снаряд упав поруч, і від нього одне місиво залишилося. Звісно, ​​вона приїхала з роботи у жахливому стані.

Багато було контужених та поранених, а ось ці троє – на смерть. Вони взагалі не були причетні до війни. Звичайні хлопчаки, електрики, 23 та 30 років, ще одному році до пенсії залишався.