"І хто ті знахабнілі, що наважуються вбивати? Хіба їм місце серед людей?"

Папіян Віра

Комунальний позашкільний навчальний заклад «Центр художньо-естетичної творчості дітей та юнацтва «Орфей» Криворізької міської ради, Літературний гурток «Фенікс»

Вчителька, що надихнула на написання есе - Михайліченко Людмила Павлівна

Я обираю думати так

Напевно кожен із нас хоч раз задумувався над тим, чому одні народи живуть правдою, а інші – ні. Чи існує взагалі у наш час чесність? Відповідь проста  – так.  Але у багатьох  під натиском пропаганди  вона захована глибоко в душі, там  живе  страх. А це значить, що  совість там  міцно – міцно спить. Я  і раніше  помічала, що  звичайні люди  інколи  говорять  неправду, а це, з часом, приводить до маленьких війн між ними. У деяких випадках, як я тепер розумію, досягають державного чи навіть світового рівня. І хто ті знахабнілі, що  наважуються вбивати? Хіба їм місце серед людей? Я розумію так, що називатися людьми мають право ті, що мають душу і тіло, ті ж  що мають лише тіло -  це істоти, і третя категорія так званих людей без совісті - це демони. І як ви думаєте хто із цих трьох категорій  хоче війни та  крові? Ви можете відповісти? Сьогодні це легко. Чи не так?

 А хіба війни - це те, до чого прагнуть, навіть ті, хто відноситься до категорії  істот? Хіба людям не  хочеться жити в мирі та злагоді? Я думаю, щоб  зупинити  істот, що вважають себе людьми, потрібно  будити їх, допомогати  позбавитися  летаргічного сну. 

   Яким чином? Як?

   Я знаю і те, що в релігії  відсутність совісті вважається одним із смертних гріхів. Значить це порушення етичних норм співжиття людей на планеті Земля, що звичайно і приводить  до потрясінь.

         Я думаю, що людина, так як і країна, яка так і не зрозуміла що вона  істота  -  слабка, бо не має власної думки, а значить і сили духу. Але наслідки такої її позиції рано чи пізно приведуть до непередбаченого. Їй перестануть довіряти,  авторитет різко впаде. Як бачимо, в такому випадку, кожен стоїть перед її величністю – свободою вибору. Я разом зі своєю країною вибираю шлях правди, а значить  шлях  людини. Це шлях еволюції, значить розвитку. Другий шлях  неминуче приведе до інволюції, а значить деградації.  А хіба це те що потрібно тим хто вважає себе людиною? Будемо спостерігати, думати, робити висновки  та по можливості, впливаючи, робити світ кращим.  Кожен на своєму місці.

Так?    

Тільки так!!! Тільки разом.