«Хтось тікав за кордон, хтось у міста віддалені від лінії фронту»

Яременко Дарина, учениця 9 класу Летичівського Центру творчості дітей та юнацтва, гурток “Юнкор “

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ількова Марина Сергіївна

"Чому бути українкою - це моя суперсила?"

«А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер.

Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії.

На ній відпрацьовані всі види випробувань.

Вона загартована найвищим гартом.

В умовах сучасного світу їй немає ціни».

Ліна Костенко

Я супергерой. У мене є суперсила. Надивившись фільмів про надприродні можливості, де супергерої вирішують проблеми за допомогою суперсил та рятують світ, я мріяла бачити майбутнє. Круто! Знати, що відбудеться попереду дуже зручно. Але одного дня, вхопивши прочуханку за двійку, потрапивши під дощ та відсутність смаколиків вдома, остаточно мене переконали, що я не бачу майбутнього. Я звичайна дитина - це факт.

Час ішов, а сили не з’являлись. Кожен ранок сніданок, зарядка, школа, уроки, домашнє завдання. Нудно, одноманітно, буденно.

24 лютого 2022 року - ця сторінка нашого життя увійде в історію не лише України, а й у історію світу. Початок повномасштабного вторгнення. Страх. Паніка. Відчай.Безвихідь.

Перегружені траси автівками тих, хто тікав від лютого ворога. Хтось тікав за кордон, хтось у міста віддалені від лінії фронту. Моя сім’я залишилася вдома, у своєму місті, у своїй країні. Коли я запитала “Чому?”. Мама спокійно відповіла: “Бо тут наше місце. І зараз, як ніколи, ми потрібні своїй державі. Хто як не ми!” Після цих слів у мене знову з’явилося відчуття, що я маю силу - суперсилу - бути українкою, жити на своїй землі.

Є дуже цікава притча про священика, який завітав до чоловіка, що давно не приходив у храм. Вони сіли біля каміну та довго дивилися на багаття, не кажучи один одному жодного слова. Згодом священник підвівся, поклав деревину у багаття. Коли вогонь догорав, підійшов чоловік та теж підкинув дров. Так, сидячи мовчки, вони по черзі підтримували вогонь, підкидаючи дрова. Коли багаття загасло, чоловік підвівся, подякував священнику за розмову та мудрість, якою той із ним поділився.

А мудрість цієї притчі у тому, що сила — в єдності. Доки ми згуртовані, підтримуємо одне одного, допомагаємо - доти горітиме вогонь спільної справи.

Війна, що точиться у моїй країні майже два роки - це спільне лихо, яке нас об’єднує. Уся країна стала єдиним фронтом, щоб протистояти підлому ворогу. Наші захисники - це герої, що у надможливих ситуаціях тримають стрій. Наші волонтери - це герої, що за годину до відправки авто на передову знаходять усе необхідне, плюс смаколики та теплі речі. Наші люди зносять овочі, фрукти, консервацію, фасують “сухі борщі”, виготовляють енергетичні батончики, в’яжуть теплі речі, плетуть маскувальні сітки та кікімори. Хто скільки може, хто що може.

Чому бути українкою - це моя суперечила? А тому що я є частинкою великого цілого. У кожного є невеличкий шматочок деревини, який він підкидає у спільний вогонь. І цей вогонь випалить усю нечисть із нашої землі. Суперсила нашої нації у людях, а суперсила людей - у єдності.

Ліна Костенко пише: «А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив”. А й справді, у очах усього світу Україна супергерой, яка протистоїть другій армії світу, банкою огірків збиває дрони, мужність її захисників вивчають японські самураї, у той же час її зерно рятує від голоду, електроенергія - від темряви, а деревина - від холоду. Україна об’єднала увесь світ. Увесь світ об’єднується заради України!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/