24 лютого ми всі були в шоці. Наше місто почали обстрілювати не відразу. Коли стало гучно, було важко покидати рідний дім. Виїхати мені допомогли знайомі. Я виїхав, але потім повернувся, коли стало тихіше. Досі не можу змиритись з постійними вибухами і тим, що відбувається в країні.
Приємно вразила згуртованість нашого народу. Але війна сприймається морально тяжко. Я студент. Я вважаю, що війна скоро не закінчиться. Майбутнє поки не планую, бо усвідомлюю, що все може змінитись будь-якої миті. Я навчаюсь на будівельника і сподіваюсь, що буду відновлювати країну після перемоги.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.